ТВОРЧІСТЬ
МОЇХ ДІТЕЙ
2009
Козуленко Ксюша
Осінь
біжить вже по наших краях.
Літо,
прощай літо!
Літо,
пора вже минула твоя!
* * *
Золотава
осінь
Фарби
загубила,
Та
й розлились
По
деревах.
Осінь
ти барвиста!
Вийду
я із хати,
Поговорю
з вітром,
З
деревами і травою.
Осінь
ти барвиста,
Золота
і срібная,
Ти
сумна і ніжная.
* * *
Я
чую вітри, ліси та квіти,
Говорю
із ними.
Так,
я чую все:
Як
вітер шепотить,
Як
ліс із лісом говорив,
А
квіти яскраві і чарівні,
І
тихо дзвіночки дзвонили мені.
Ця
красота чарівна, золота,
Чиста
і свята.
*
* *
Зелений
лист останній
Так
непомітно пожовтів.
Та
й ліс весь жовтий заяснів.
Красиві
квіти вчора осипались,
А
річка позимніла,
А
небо теж холодне і сумне.
* * *
Було
зелено навкруг,
А
було жовтенько,
Було
голо в лісі,
А
тепер сніжок біленький.
Ліплять
діти баби снігові,
Так
весело взимку дітворі!
* * *
Гарно,
гарно на дворі
Восени
і влітку.
Золото
розсипане було навкруги,
А
тепер вже срібло.
* * *
Вже
калюжі і річки
Замерзають
навкруги.
Птахи
відлетіли,
Співу
вже нема…
Бувай.
Бувай. Бувай!
Зима…
* * *
Птахи співучі, красиві,
ці
птахи невгамовні
відлітають
у вирій.
Стало
дуже сумно,
бо
немає пташок.
А
зима суворая,
бурная
і холодная
відганяє
пташок
далі
й далі у вирій.
А
один цей снігур
залишився
із нами.
Не
злякався зими
з
холодами, снігами.
Гарні-гарні
птахи
відлетіли
у вирій.
Гарно
так гарно
птахи
ці співали.
* * *
Лісок
уже білий і сніг не тане.
Навіть
калюжа сумна.
Схилила
голівоньку мерзлу
Остання
квітка одна.
* * *
Я
– квіточка маленька,
Живу
в саду гарненька.
Підливають
мене, гарну квітку,
Навесні
і влітку.
Але
йдуть морози,
Гинуть
усі рози.
Ой
зима, зима нежданая,
Я
сумую дуже за щасливим літом,
Я
так засумую за щасливим літом.
* * *
З
Новим роком! З Новим роком!
Усім
дітям і дорослим!
Коли
задзвонить дванадцять,
Всі
мрії хай здійсняться!
Діти
будуть всі радіти,
І
ялиночки блистіти.
* * *
Я
- сніжинка гарненька.
Я
прозора і легенька.
Впаду
на долоньку
І
розтану вмить.
Не
ловіть мене, я прошу,
Не
ловіть!
Я
хочу упасти
Там,
де пташка кувала,
А
як упаду невільно на руку,
Розтану
тоді і все я забуду,
Як
щасливо було мені.
* * *
Новий
рік! Новий рік!
Він
до нас прийшов, радій!
Зима
посипала снігами
І
завірюха віє,
Дід
Мороз іде лісами,
А
дітвора радіє.
Новий
рік! Новий рік!
Всі
сміються, раді всі.
Подаруночки
красиві
Принесе
він дітворі.
І
ясно усміхається
Десь
сонце в далині.
Танцює
завірюха по полях
У
білих рукавичках
І
білих чобітках.
* * *
Як
не любити ту зірку,
що
падає з неба?
Чи
колоски, що
ясніють,
як скарб?
Чи
зайчика
того
малого,
чи
квітку ласкаву?
Чи
вчительку
ту,
що любила
увесь
наш дружний клас?
* * *
Зеленая калинонька
Ой
зеленая калина
Біля
річечки стояла,
Все
дивилася на себе,
Як
їй личать грона ці.
Приспів: Ой зеленая калина
Біля річечки стояла,
Ту красу все виглядала:
Чи вона вже розцвіла?
Ой
ті грона червоніють
І
літають ластівки,
І
співає колос в полі,
І
радіють малюки.
Приспів.
* * *
Посіяний скарб
Посіяний
скарб у полі проріс.
Посіяний
скарб – пшениця.
Цей
скарб – це пшениця,
5
Як
золото сяє і пісню співає.
Приспів: Колос в полі захитався,
Це він, це він заспівав,
Як у полі вітер віє,
Разом з ним співа.
Вітер
в полі повіває,
А
той колос достигає.
А
то небо голубе,
Як
волошка синя сяє.
Приспів.
А
з цим скарбом дуже добре,
Це
– насущний хліб.
Він
дає нам жити й знать,
Й
українське поле поважать.
* * *
Боже
наш милий,
Боже
єдиний,
Молитву
складаю до Тебе.
Бог
нам життя дарував,
А
ми подаруєм молитву.
А
Матінка Божа
Подарувала
Ісуса.
Воскресіння
Христове –
Це
воскресіння Ісуса Христа.
І
молитву до Бога єдину
Я
складаю сама.
* * *
Мати
моя рідна,
Мати
золота.
Твої
руки пахнуть,
Наче
квітка та.
Кажуть,
що в матусі
Руки
золоті.
Золотом
не вкриті,
Але
чарівні.
Мати
моя мила,
Матінка
єдина,
Ти
пробач образи,
Що
я причинила.
* * *
Мій
тато на роботі
Від
ранку до ночі.
Побачу
я татка
В
неділю хоч трохи.
А
деколи татусь
Приїжджає
надовго,
То
я деколи побачу
Татуся
дорогого.
* * *
Прощання з вчителькою
Прощаємось
ми з вчителькою,
Ідемо
в п’ятий клас.
І
новий вчитель поведе
В
новий затишний клас.
Ви наша мама, подруга, сестра,
Ми будемо за
Вами сумувати,
Й настане та
пора,
Що будемо ми
знову зустрічатись
І
коли підемо в п’ятий клас,
Затанцюєм
з Вами наш останній вальс.
Соха Максим
Ляє
дощ на поле й хащі.
Виріс
гриб в садочку нашім.
Вийшло
сонечко веселе
І
грибочка звеселило.
Мандрівка на Місяць
Жили
собі троє нерозлучних друзів.
-
А чи не полетіти нам у ракеті на Місяць? – запропонував
Олег. І хлопці з радістю погодились.
Ракета
стояла на дитячому майданчику. Діти вдягнули шоломи і попрощалися з друзями та
дівчинкою Олесею. Вона побажала їм успіхів і гарного польоту. А на згадку про
рідну землю подарувала квіточку.
Хлопці стартували. Політ був успішним.
Діти були дуже задоволені цікавою грою.
Загадка
Маленьке,
жовтеньке, кисленьке,
Схоже
на сонце.
У
нього є брат-апельсин.
(Склали Максим і Вова).
Жовтонога
Аня
І
зустріла горобця.
Він
радів, літав довкола,
Бо
іду до школи я!
* * *
Я
буду вчитись залюбки
У
школі нашій рідній,
Бо
школа наша рідна
Нам
стала, як домівка.
* * *
Ще
один ти крок зроби
І
досягнеш ти мети
У
твоїм яснім житті,
У
найкращому з життів.
* * *
Ми
завжди маленькими будемо
Для
своїх батьків.
Тому
ми йдем позаду.
Все
йдем та йдем.
Але ми пішли до
школи
І стали іти до
освіти, і стали іти, іти…
І не помітили
всі,
Як стали
дорослими ми. 9
Тому
батьки стали
Іти
назад, назад і назад.
* * *
Горіх
Настала осінь. Упав з дерева горіх. Великий,
твердий, ніби камінець.
Засумував горіх, що лежить на землі, а не
хитається на гіллі.
Пройшов час. Горіх виріс, бо пустив міцні
корінці. І більше він не сумував, бо його гілля тяглось до сонця.
Кульбаба
Кульбабка, яку я називаю сонечком, дуже
схожа на нього.
Її маленька яскрава жовта голівка схожа на
кошичок з пелюстками. Вони маленькі, пухнасті і дуже їх там багато.
Стебельце у неї тоненьке, тому листочки,
неначе зелені долоньки тримають лагідно тендітну квітку.
А коли вона перецвітає, стає пухнастими
парашутиками
Загадка
Маленьке,
жовтеньке,
Дуже
кисле та корисне.
Загоруйко Вова
Горіх
Ріс
старий горіх, а на ньому був маленький горішок. Коли він доспів, то впав на
землю. Лежить на землі і каже до дерева: «Піднеси мене догори, бо там ближче до
сонця!» А старий горіх каже: «Ти пускай скоріше коріння і виростай таким, як я!
Будеш завжди ближче до сонця!»
Загадка
Маленьке,
жовтеньке, кисленьке,
У
нього є брат-апельсин.
(Склали Максим і Вова).
Вірстюк
Катя
Горіх
У садку ріс велетень-горіх. Восени на ньому
рясно вродили горішки.
Одного дня чорна ворона взяла горіх і
полетіла до лісу, щоб поїсти. Та раптом горіх вислизнув і упав на землю.
Потрапив він на наш город. І стало страшно йому там.
Та минуло зовсім небагато часу, як на
нашому городі виросло маленьке деревце. Ми відразу упізнали горіх. І посадили
його в садку.
* * *
Мій кіт Тішка
Є
у мене кіт мій Тішка.
Любить
котик молочко,
На
котлі він любить спати
І
тихенько муркотати.
Він смішний та неслухняний,
Він не слухається маму.
Гратись любить він зі мною,
Хоч буває, робить шкоду:
Вліз
на стіл, розсипав сіль,
З’їв
він рибу, з’їв і сир,
Та
пішов собі гулять –
Курчаток
у дворі ганять.
Як набігається він,
Знов повернеться у дім.
Спати котик буде в ліжку,
Помуркоче мені трішки.
Спи,
пустунчику ти мій,
Уночі
мене зігрій.
Сонячна галявина
Уранці в холодному лісі, як тільки вставало
сонце, просиналися кульбабки. Ще було вогко, та кульбабки вже проснулись і
вмивались кришталевою росою. Вже опівдні дружно засвітилися вони і так сяяли,
що не надивишся на них!
Зверху сміялося сонце, усе раділо, співали
птахи дзвінко-дзвінко. То всіх звеселили маленькі жовті кульбабки.
* * *
Гей весняночки мої,
Ви
ще й досі,
Ви
ще й досі
У
мене на носі.
Загадка
Кисле,
аж не хочеться їсти.
Без
цукру ніяк не може влізти.
Стецюк Анастасія
Закружляв
біленький сніг,
Дід
Мороз прийшов до нас на поріг.
Діду
Морозе, Діду Морозе,
Коли
ти прибув?
Де
твої санчата?
Чи
ти подарунки не забув?
* * *
Крига
вкрила всі річки
І
озера, і ставки.
Поле,
луки побіліли,
Білим
снігом все покрило.
І
ялинка в шубці білій,
Все
навколо посвітліло.
І
маленькі зайчики на галяві
Гулянки
веселі почали.
Каштан
Кожної весни на гілках каштанового дерева
зацвітають красиві квіти. Коли вони відцвітуть, на їхньому місці появляються
каштанчики. Вони ростуть і збільшуються, аж доки не перетворюються на маленьких
зелених їжачків.
Та ось починається осінь. Всі каштани
падають з дерев. Із колючої шкірочки появляються кругленькі гладенькі
каштанчики, які закочуються в різні тихенькі куточки.
Загадка
Золоте,
а не сонце,
Від
хвороб лікує, а не мікстура.
Коли
ріжеш – таке, як копійка,
Без
цукру не з’їси.
Дметрецький Павлик
Мій горішок
Ми посадили маленький горішок. Я поливав
його. Зробив для нього огорожу, щоб не зламали його.
Пройшло п’ять років, він виріс великий. І я
чекав осені, щоб зібрати плоди. Коли я збирав горішки, то почув, як один шепоче
до мене: «Пусти мене в землю, я тобі виросту великим горіхом і вроджу ще
багато-багато горішків!»
Похід
Був теплий сонячний ранок. Наша сім’я
вирушила в похід.
Мені
дуже сподобалося ловити рибу. Я, мама, тато і брат Саша спали в палатках. Вночі
я не спав, а слухав співи комах, жуків, бачив світляків, чув, як риба
вистрибувала на поверхню, щоб спіймати світляка.
Я встав найшвидше за всіх і побачив, як
гарно туман на річці сходив, немов вода біла.
Кулішова Софія
Я
сьогодні йшла до школи,
А
зі мною – промінці.
Всі
дерева стали голі,
На
деревах – горобці.
От
краса і диво –
Осінь
золотава!
* * *
Вранці
вітер повіва,
Листя
за собой ганя.
А
на вечір він притих,
Відпочити
він приліг.
* * *
У
парку тиша,
Чути
стукіт дятла,
З
дерева на дерево
Білка
стрибає,
Горішки
збирає.
Сорока-білобока
скрекоче,
Тихо
листя опадає
Сидиш
і дивишся на все
Сумно
і замріяно.
І
тішишся-милуєшся.
* * *
Я
люблю учительку свою
Вона
мене теплом зігріла.
В
її теплі я зростала.
Учила
мене і повчала
Учителька
моя.
* * *
Моя
люба Україна!
Моя
гарна Україна!
Ти
в моєму серці назавжди.
Наша
люба мова!
Українська
мова,
В
серці розквітай, живи!
* * *
Загадка
Він
всіх лікує.
Хоч
кислий,
А
в чаї смакує.
Навроцький Юра
Новий
рік! Новий рік! Новий рік!
Прийшов
Дід Мороз!
З
Новим роком, Дід Мороз!
Новий
рік! Новий рік! Новий рік!
Це
– ялинка і сміх!
Хай
луна веселий сміх!
Новий
рік! Новий рік! Новий рік!
Це
– вірші і загадки,
І
цукерки й шоколадки!
Новий
рік! Новий рік! Новий рік!
Це
– морозець і сніги!
Всі
радіють навкруги!
Сонячна галявина
Якби ви вийшли на галявину, ви б побачили
густе зелене листя і хоровод золотих квіток кульбаби.
Кульбаба,
як сонце з галявини світить і навіть не хочеться зривати дружну густу сім’ю.
Появляються вони навесні, а зникають у
травні. Тоді вони стають парашутиками і злітають у небо далеко-далеко, щоб
вирости десь в іншому місці маленьким золотим сонцем.
Це – прекрасна квітка.
Загадка
Маленьке,
жовтеньке,
Дуже
кисле.
Класти
в чай його
Корисно.
(Склали Юра і Інна).
Драгобецька Інна
Прилітайте
до нас, птахи,
На
наші річки, ліси і степи.
Ми
любо вас зустрінемо у нас
В
наш теплий час!
Прилітайте до
нас, птахи,
Через
океани і ставки.
До
нас на Україну золоту,
На
нашу землю дорогу
Прилітайте
до нас, птахи!
* *
*
Сонячна галявина
Сонячна
галявина
Дружно
так цвіте кульбабами.
Зверху
шапочки жовтенькі
Надівають
від жари.
З
них вінок зробити можна
Для
малої дітвори.
Усю-усю
землю ним оперезати,
І
красу всім показати,
Щоб
раділи від сонячних квітів
І
дорослі, і діти!
Гординчук
Тетяна 
Бобильова
Яна
Кочмарук
Віолетта
Алєксєєнко
Анастасія
